Останнім часом серед високопосадовців та провідних педагогів країни виникають дискусії з приводу реформування нашої системи освіти. Всі розуміють про потребу якихось змін, але яких саме досі не вирішено.

Коли перед державою постає питання як виховувати своїх громадян, зазвичай звертаються до найкращих зразків міжнародного досвіду, беручи його за основу та будуючи власну концепцію, адаптовану до конкретних умов та особливостей.

Криза, яку перживає наша шкільна система, - турбота не тільки самої школи, це турбота суспільства і в першу чергу нас, як молодих педагогів. І питання: яким шляхом йти, як реформувати освіту, школу, які є зразки, щоб вчити та вчитися, - важливе абсолютно для всіх.

Теперішня система освіти не досконала, тому так гостро стоїть проблема її реформування. Мабуть, у кожного зі шкільних часів лишились не лише світлі спогади. Приміром, про лайливих вчителів, скроплені сльозами «трійки» за чистописання, виснажливі кроси, безкінечні контрольні – олімпіади – атестації! Погодьтеся , багато чого у вітчизняній  шкільній освіті хотілося б позбутися, щоб наші діти не зазнали тих переживань, які свого часу пережили ми. На мою думку, джерелом для таких перетворень могла би стати вальдорфська педагогіка, що передбачає виховання дитини в максимально природних і творчих умовах.

Якось пастор німецької євангелістської церкви Мартін Німьоллер, який відсидів 8 років у нацистських концтаборах, розповів про свою головну помилку:

«Спочатку гестапо прийшло за комуністами, я не виступав, бо не був комуністом. Потім гестапо прийшло за євреями, я знову не виступав, бо не був євреєм. Потім гестапо прийшло за католиками, я знову не виступав, бо не був католиком.
Нарешті, гестапо прийшло за мною, і ніхто не виступив, бо вже нікого не лишилося».

Сьогодні садять «терористів». Це не за тобою. Потім посадять радикалів. Але ж ти до них теж не належиш. Потім посадять «політично некоректних». Але ти слідкуєш за словами, і не наводиш сумнівних прикладів з історії.

Коли нарешті подзвонять у двері, тебе осягне жахливий здогад, що прийшли за тобою. Ти шукатимеш підтримки, але вже ніхто не допоможе тобі...

Саме на це і розраховує влада.

Шевченків день... або як молодь 197 річчя Тараса святкувала.

Як повідомили організатори (ЧМГО «Молода Просвіта», ВО «Свобода» та ЧМГО «Патріот України»).

- Шевченко для нас –« Прометей української думки, що своїм словом запалив мільйони українських сердець. І сьогодні на наші плечі лягає відповідальність не дати згаснути тому вогню!»

День народження потрібно святкувати в тісному сімейному колі. А ми Українці одна велика сім’я. Тому зібралися щоб почитати Шевченка.

Вечір пройшов у надзвичайно теплій атмосфері, учасники до пізна читала вірші і кожен зміг розповісти хто є Шевченко у його житті.